CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Sam. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 3

1 Und es war ein langer752 Streit4421 zwischen dem Hause1004 Sauls7586 und dem Hause1004 Davids1732. David1732 aber ging1980 und nahm zu2390; und das Haus1004 Sauls7586 ging1980 und nahm ab1800.

2 Und es wurden3205 David1732 Kinder1121 geboren3205 zu Hebron2275: Sein erstgeborner Sohn1060 Amnon550 von Ahinoam293, der Jesreelitin3159;

3 der andere4932: Chileab3609 von Abigail26, Nabals5037 Weib802, des Karmeliten3761; der dritte7992: Absalom53, der Sohn1121 Maachas4601, der Tochter1323 Thalmais8526, des Königs4428 zu Gesur;

4 der vierte7243 Adonia138, der Sohn1121 Hagiths; der fünfte2549: Saphatja, der Sohn1121 Abitals;

5 der sechste8345: Jethream3507 von Egla5698, dem Weibe802 Davids1732. Diese sind David1732 geboren3205 zu Hebron2275.

6 Als nun der Streit4421 war zwischen dem Hause1004 Sauls7586 und dem Hause1004 Davids1732, stärkte2388 Abner74 das Haus1004 Sauls7586.

7 Und Saul7586 hatte ein935 Kebsweib6370, die hieß8034 Rizpa7532, eine Tochter1323 Ajas345. Und Isboseth sprach559 zu Abner74: Warum schläfst du bei meines Vaters1 Kebsweib6370?

8 Da3117 ward2734 Abner74 sehr3966 zornig über6485 diese Worte Isboseths und sprach559: Bin ich denn ein Hundskopf3611, der ich wider Juda3063 an dem Hause1004 Sauls7586, deines Vaters1, und an seinen Brüdern251 und Freunden4828 Barmherzigkeit2617 tue und habe6213 dich nicht in Davids1732 Hände3027 gegeben4672? Und du rechnest mir heute3117 eine Missetat5771 zu um1697 ein Weib802?

9 GOtt430 tue6213 Abner74 dies und das, wenn ich nicht3254 tue6213, wie der HErr3068 David1732 geschworen7650 hat,

10 daß das Königreich4467 vom Hause1004 Sauls7586 genommen werde, und der Stuhl3678 Davids1732 aufgerichtet6965 werde über5674 Israel3478 und Juda3063 von Dan1835 bis gen Berseba.

11 Da konnte3201 er74 fürder ihm kein Wort1697 mehr antworten, so fürchtete3372 er sich7725 vor ihm.

12 Und Abner74 sandte Boten4397 zu David1732 für sich5437 und ließ7971 ihm sagen559: Wes ist das3772 Land776? Und sprach559: Mache deinen Bund1285 mit mir; siehe, meine Hand3027 soll mit dir sein, daß ich zu dir kehre das ganze Israel3478.

13 Er sprach559: Wohl2896, ich will7200 einen259 Bund1285 mit1697 dir machen3772. Aber eins bitte ich von6440 dir, daß du7592 mein Angesicht6440 nicht sehest, du559 bringest denn zuvor zu mir6440 Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, wenn du935 kommst935, mein Angesicht zu sehen7200.

14 Auch sandte David1732 Boten4397 zu Isboseth, dem Sohn1121 Sauls7586, und ließ7971 ihm sagen559: Gib5414 mir mein Weib802 Michal4324, die ich mir vertrauet habe781 mit hundert3967 Vorhäuten6190 der Philister6430.

15 Isboseth sandte hin und ließ7971 sie nehmen3947 von dem Manne376 Paltiel6409, dem Sohn1121 Lais3889.

16 Und ihr Mann376 ging1980 mit ihr und weinete hinter ihr bis gen Bahurim980. Da310 sprach559 Abner74 zu ihm: Kehre um7725 und gehe3212 hin3212. Und er kehrete um7725.

17 Und1961 Abner74 hatte eine Rede1697 mit den Ältesten2205 in Israel3478 und sprach559: Ihr habt vorhin längst nach David1732 getrachtet1245, daß er König4428 wäre über euch.

18 So tut6213 es nun; denn der HErr3068 hat3467 von David1732 gesagt559: Ich559 will mein Volk5971 Israel3478 erretten durch die Hand3027 Davids1732, meines Knechts, von der Philister6430 Hand3027 und5650 von aller ihrer Feinde341 Hand3027.

19 Auch redete1696 Abner74 vor5869 den Ohren241 Benjamins1144; und ging auch hin3212 zu reden1696 vor5869 den Ohren241 Davids1732 zu Hebron2275 alles, was2896 Israel3478 und dem ganzen Hause1004 Benjamin1144 wohlgefiel.

20 Da nun Abner74 gen Hebron2275 zu David1732 kam935, und mit ihm zwanzig6242 Mann582, machte6213 ihnen582 David1732 ein Mahl4960.

21 Und4427 Abner74 sprach559 zu David1732: Ich will mich7971 aufmachen und hingehen3212, daß ich das ganze Israel3478 zu meinem Herrn113, dem Könige, sammle6908, und daß sie einen Bund1285 mit dir machen3772, auf6965 daß du König4428 seiest, wie es deine See LE5315 begehret. Also ließ7971 David1732 Abner74 von sich3212, daß er hinginge mit Frieden7965.

22 Und siehe, die Knechte5650 Davids1732 und Joab3097 kamen935 von den Kriegsleuten1416 und brachten mit sich3212 einen großen7227 Raub7998. Abner74 aber war935 nun nicht bei David1732 zu Hebron2275, sondern er hatte7971 ihn von sich gelassen, daß er mit Frieden7965 weggegangen war.

23 Da aber5369 Joab3097 und3097 das ganze Heer6635 mit ihm war935 kommen7971, ward ihm angesagt5046, daß Abner74, der Sohn1121 Ners, zum Könige4428 kommen war, und er hatte559 ihn von sich3212 gelassen, daß er mit Frieden7965 war weggegangen.

24 Da ging935 Joab3097 zum Könige4428 hinein und sprach559: Was hast du getan6213? Siehe, Abner74 ist935 zu dir kommen7971; warum hast du ihn von dir gelassen, daß er3212 ist weggegangen1980?

25 Kennest du3045 Abner74, den Sohn1121 Ners5369, nicht? Denn er ist935 kommen, dich zu6213 überreden6601, daß er erkennete3045 deinen Ausgang4161 und Eingang4126 und erführe alles, was du3045 tust

26 Und da Joab3097 von3318 David1732 ausging, sandte7971 er Boten4397 Abner74 nach310, daß sie ihn wiederum7725 holeten von Borhasira; und David1732 wußte3045 nichts drum.

27 Als nun Abner74 wieder7725 gen Hebron2275 kam, führete ihn Joab3097 mitten8432 unter das Tor8179, daß er5221 heimlich7987 mit ihm redete1696; und stach ihn daselbst in den Wanst, daß er starb4191, um seines Bruders251 Asahel6214 Bluts1818 willen.

28 Da310 das David1732 hernach erfuhr8085, sprach559 er: Ich bin unschuldig5355 und mein Königreich4467 vor dem HErrn3068 ewiglich5704 an dem Blute Abners74, des Sohnes1121 Ners5369.

29 Es falle2342 aber auf den Kopf7218 Joabs3097 und auf seines Vaters1 ganzes Haus1004; und müsse nicht aufhören im Hause1004 Joabs3097, der einen Eiterfluß2100 und Aussatz6879 habe und am Stabe6418 gehe2388 und durch das3772 Schwert2719 falle5307 und an Brot3899 mangele.

30 Also erwürgeten Joab3097 und sein Bruder251 Abisai52 Abner74, darum daß er ihren Bruder251 Asahel6214 getötet4191 hatte2026 im Streit4421 zu Gibeon1391.

31 David1732 aber sprach559 zu Joab3097 und allem Volk5971, das mit6440 ihm1732 war: Zerreißet7167 eure Kleider899 und gürtet2296 Säcke8242 um euch310 und traget Leid5594 um Abner74! Und der König4428 ging1980 dem Sarge4296 nach.

32 Und da sie1058 Abner74 begruben6912 zu Hebron2275, hub der König4428 seine Stimme6963 auf5375 und weinete bei dem Grabe6913 Abners74, und weinete auch alles Volk5971.

33 Und der König4428 klagte6969 Abner74 und sprach559: Abner74 ist nicht gestorben, wie ein Tor stirbt4191.

34 Deine Hände3027 sind nicht3254 gebunden631, deine Füße7272 sind nicht in Fesseln5178 gesetzt5066; du1058 bist gefallen5307, wie man vor6440 bösen5766 Buben1121 fällt5307. Da beweinete ihn alles Volk5971 noch mehr.

35 Da nun alles3605 Volk5971 hineinkam935, mit David1732 zu3254 essen3899, da es noch5750 hoch Tag3117 war935, schwur7650 David1732 und sprach559: GOtt430 tue6213 mir6440 dies und das, wo ich Brot3899 oder etwas3972 koste2938, ehe die Sonne8121 untergehet.

36 Und6213 alles Volk5971 erkannte5234 es, und gefiel ihnen auch wohl alles Gute2896, was der König4428 tat3190 vor den Augen5869 des ganzen Volks5971.

37 Und alles Volk5971 und ganz Israel3478 merkten3045 des Tages3117, daß nicht vom Könige4428 war, daß Abner74, der Sohn1121 Ners5369, getötet4191 war.

38 Und der König4428 sprach559 zu seinen Knechten5650: Wisset ihr3045 nicht, daß auf diesen Tag3117 ein Fürst8269 und Großer1419 gefallen ist5307 in Israel3478?

39 Ich aber bin noch3117 zart7390 und ein gesalbter König4428. Aber die Männer582, die Kinder1121 Zerujas, sind mir verdrießlich7186. Der HErr3068 vergelte7999 dem, der Böses tut6213, nach seiner Bosheit7451!

2-а Самуїлова

Розділ 3

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 3

2-а Самуїлова

Розділ 3

1 Und es war ein langer752 Streit4421 zwischen dem Hause1004 Sauls7586 und dem Hause1004 Davids1732. David1732 aber ging1980 und nahm zu2390; und das Haus1004 Sauls7586 ging1980 und nahm ab1800.

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

2 Und es wurden3205 David1732 Kinder1121 geboren3205 zu Hebron2275: Sein erstgeborner Sohn1060 Amnon550 von Ahinoam293, der Jesreelitin3159;

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

3 der andere4932: Chileab3609 von Abigail26, Nabals5037 Weib802, des Karmeliten3761; der dritte7992: Absalom53, der Sohn1121 Maachas4601, der Tochter1323 Thalmais8526, des Königs4428 zu Gesur;

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 der vierte7243 Adonia138, der Sohn1121 Hagiths; der fünfte2549: Saphatja, der Sohn1121 Abitals;

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

5 der sechste8345: Jethream3507 von Egla5698, dem Weibe802 Davids1732. Diese sind David1732 geboren3205 zu Hebron2275.

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

6 Als nun der Streit4421 war zwischen dem Hause1004 Sauls7586 und dem Hause1004 Davids1732, stärkte2388 Abner74 das Haus1004 Sauls7586.

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

7 Und Saul7586 hatte ein935 Kebsweib6370, die hieß8034 Rizpa7532, eine Tochter1323 Ajas345. Und Isboseth sprach559 zu Abner74: Warum schläfst du bei meines Vaters1 Kebsweib6370?

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

8 Da3117 ward2734 Abner74 sehr3966 zornig über6485 diese Worte Isboseths und sprach559: Bin ich denn ein Hundskopf3611, der ich wider Juda3063 an dem Hause1004 Sauls7586, deines Vaters1, und an seinen Brüdern251 und Freunden4828 Barmherzigkeit2617 tue und habe6213 dich nicht in Davids1732 Hände3027 gegeben4672? Und du rechnest mir heute3117 eine Missetat5771 zu um1697 ein Weib802?

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 GOtt430 tue6213 Abner74 dies und das, wenn ich nicht3254 tue6213, wie der HErr3068 David1732 geschworen7650 hat,

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

10 daß das Königreich4467 vom Hause1004 Sauls7586 genommen werde, und der Stuhl3678 Davids1732 aufgerichtet6965 werde über5674 Israel3478 und Juda3063 von Dan1835 bis gen Berseba.

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

11 Da konnte3201 er74 fürder ihm kein Wort1697 mehr antworten, so fürchtete3372 er sich7725 vor ihm.

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

12 Und Abner74 sandte Boten4397 zu David1732 für sich5437 und ließ7971 ihm sagen559: Wes ist das3772 Land776? Und sprach559: Mache deinen Bund1285 mit mir; siehe, meine Hand3027 soll mit dir sein, daß ich zu dir kehre das ganze Israel3478.

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

13 Er sprach559: Wohl2896, ich will7200 einen259 Bund1285 mit1697 dir machen3772. Aber eins bitte ich von6440 dir, daß du7592 mein Angesicht6440 nicht sehest, du559 bringest denn zuvor zu mir6440 Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, wenn du935 kommst935, mein Angesicht zu sehen7200.

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

14 Auch sandte David1732 Boten4397 zu Isboseth, dem Sohn1121 Sauls7586, und ließ7971 ihm sagen559: Gib5414 mir mein Weib802 Michal4324, die ich mir vertrauet habe781 mit hundert3967 Vorhäuten6190 der Philister6430.

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

15 Isboseth sandte hin und ließ7971 sie nehmen3947 von dem Manne376 Paltiel6409, dem Sohn1121 Lais3889.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 Und ihr Mann376 ging1980 mit ihr und weinete hinter ihr bis gen Bahurim980. Da310 sprach559 Abner74 zu ihm: Kehre um7725 und gehe3212 hin3212. Und er kehrete um7725.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

17 Und1961 Abner74 hatte eine Rede1697 mit den Ältesten2205 in Israel3478 und sprach559: Ihr habt vorhin längst nach David1732 getrachtet1245, daß er König4428 wäre über euch.

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 So tut6213 es nun; denn der HErr3068 hat3467 von David1732 gesagt559: Ich559 will mein Volk5971 Israel3478 erretten durch die Hand3027 Davids1732, meines Knechts, von der Philister6430 Hand3027 und5650 von aller ihrer Feinde341 Hand3027.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

19 Auch redete1696 Abner74 vor5869 den Ohren241 Benjamins1144; und ging auch hin3212 zu reden1696 vor5869 den Ohren241 Davids1732 zu Hebron2275 alles, was2896 Israel3478 und dem ganzen Hause1004 Benjamin1144 wohlgefiel.

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

20 Da nun Abner74 gen Hebron2275 zu David1732 kam935, und mit ihm zwanzig6242 Mann582, machte6213 ihnen582 David1732 ein Mahl4960.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

21 Und4427 Abner74 sprach559 zu David1732: Ich will mich7971 aufmachen und hingehen3212, daß ich das ganze Israel3478 zu meinem Herrn113, dem Könige, sammle6908, und daß sie einen Bund1285 mit dir machen3772, auf6965 daß du König4428 seiest, wie es deine See LE5315 begehret. Also ließ7971 David1732 Abner74 von sich3212, daß er hinginge mit Frieden7965.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

22 Und siehe, die Knechte5650 Davids1732 und Joab3097 kamen935 von den Kriegsleuten1416 und brachten mit sich3212 einen großen7227 Raub7998. Abner74 aber war935 nun nicht bei David1732 zu Hebron2275, sondern er hatte7971 ihn von sich gelassen, daß er mit Frieden7965 weggegangen war.

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 Da aber5369 Joab3097 und3097 das ganze Heer6635 mit ihm war935 kommen7971, ward ihm angesagt5046, daß Abner74, der Sohn1121 Ners, zum Könige4428 kommen war, und er hatte559 ihn von sich3212 gelassen, daß er mit Frieden7965 war weggegangen.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

24 Da ging935 Joab3097 zum Könige4428 hinein und sprach559: Was hast du getan6213? Siehe, Abner74 ist935 zu dir kommen7971; warum hast du ihn von dir gelassen, daß er3212 ist weggegangen1980?

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

25 Kennest du3045 Abner74, den Sohn1121 Ners5369, nicht? Denn er ist935 kommen, dich zu6213 überreden6601, daß er erkennete3045 deinen Ausgang4161 und Eingang4126 und erführe alles, was du3045 tust

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

26 Und da Joab3097 von3318 David1732 ausging, sandte7971 er Boten4397 Abner74 nach310, daß sie ihn wiederum7725 holeten von Borhasira; und David1732 wußte3045 nichts drum.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 Als nun Abner74 wieder7725 gen Hebron2275 kam, führete ihn Joab3097 mitten8432 unter das Tor8179, daß er5221 heimlich7987 mit ihm redete1696; und stach ihn daselbst in den Wanst, daß er starb4191, um seines Bruders251 Asahel6214 Bluts1818 willen.

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

28 Da310 das David1732 hernach erfuhr8085, sprach559 er: Ich bin unschuldig5355 und mein Königreich4467 vor dem HErrn3068 ewiglich5704 an dem Blute Abners74, des Sohnes1121 Ners5369.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

29 Es falle2342 aber auf den Kopf7218 Joabs3097 und auf seines Vaters1 ganzes Haus1004; und müsse nicht aufhören im Hause1004 Joabs3097, der einen Eiterfluß2100 und Aussatz6879 habe und am Stabe6418 gehe2388 und durch das3772 Schwert2719 falle5307 und an Brot3899 mangele.

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

30 Also erwürgeten Joab3097 und sein Bruder251 Abisai52 Abner74, darum daß er ihren Bruder251 Asahel6214 getötet4191 hatte2026 im Streit4421 zu Gibeon1391.

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

31 David1732 aber sprach559 zu Joab3097 und allem Volk5971, das mit6440 ihm1732 war: Zerreißet7167 eure Kleider899 und gürtet2296 Säcke8242 um euch310 und traget Leid5594 um Abner74! Und der König4428 ging1980 dem Sarge4296 nach.

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

32 Und da sie1058 Abner74 begruben6912 zu Hebron2275, hub der König4428 seine Stimme6963 auf5375 und weinete bei dem Grabe6913 Abners74, und weinete auch alles Volk5971.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

33 Und der König4428 klagte6969 Abner74 und sprach559: Abner74 ist nicht gestorben, wie ein Tor stirbt4191.

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

34 Deine Hände3027 sind nicht3254 gebunden631, deine Füße7272 sind nicht in Fesseln5178 gesetzt5066; du1058 bist gefallen5307, wie man vor6440 bösen5766 Buben1121 fällt5307. Da beweinete ihn alles Volk5971 noch mehr.

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 Da nun alles3605 Volk5971 hineinkam935, mit David1732 zu3254 essen3899, da es noch5750 hoch Tag3117 war935, schwur7650 David1732 und sprach559: GOtt430 tue6213 mir6440 dies und das, wo ich Brot3899 oder etwas3972 koste2938, ehe die Sonne8121 untergehet.

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

36 Und6213 alles Volk5971 erkannte5234 es, und gefiel ihnen auch wohl alles Gute2896, was der König4428 tat3190 vor den Augen5869 des ganzen Volks5971.

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

37 Und alles Volk5971 und ganz Israel3478 merkten3045 des Tages3117, daß nicht vom Könige4428 war, daß Abner74, der Sohn1121 Ners5369, getötet4191 war.

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 Und der König4428 sprach559 zu seinen Knechten5650: Wisset ihr3045 nicht, daß auf diesen Tag3117 ein Fürst8269 und Großer1419 gefallen ist5307 in Israel3478?

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 Ich aber bin noch3117 zart7390 und ein gesalbter König4428. Aber die Männer582, die Kinder1121 Zerujas, sind mir verdrießlich7186. Der HErr3068 vergelte7999 dem, der Böses tut6213, nach seiner Bosheit7451!

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“